понеділок, 16 січня 2017 р.

130-річчя від дня народження професора Чайковського М.А.

Учні 9 та 10 класу ЗОш І-ІІІ ступенів с. Баворів вшанували 130-річчя з дня народження вченого-математика М.А.Чайковського.

Народився М.Чайковський 2 січня 1887 року у містечку Бережани Тернопільської області. Після закінчення з відзнакою Бережанської ґімназії в 1905 році він їде до Праги, де вчиться в Німецькій вищій технічній школі, а згодом – в університеті. Але Празький німецький університет не задовольняв Чайковського і через рік він перейшов на філософський факультет Віденського університету, в якому провчився три роки. Останній рік навчання М.Чайковського проходив у Львівському університеті. У Відні Микола Чайковський з великим захопленням слухає лекції професора Ф. Мертенса (відомого знавця теорії Галуа) з математичного аналізу, вищої алгебри, теорії чисел і теорії ймовірностей, професора Кона з аналітичної геометрії, професора Ешеріха, який читав пронизаний новими на той час ідеями Кантора курс теорії функцій дійсної та комплексної змінних.
У Відні М. Чайковський став членом українського студентського товариства «Січ», у якому за три роки був секретарем, заступником голови, головою. 1908 року товариство «Січ» святкувало 40-річчя свого існування. Ця дата була відзначена виданням ювілейної книги – «Альманах Віденський», до редакції якої входив М. Чайковський. У цьому альманаху Чайковський надрукував свою першу роботу з математики «Розвій чисельних систем в історії людської культури», про яку згадував через 60 років такими словами: «… це була рядова студентська робота (я тоді був на четвертому курсі), але я вклав у неї великий науковий апарат, і хоч вона подекуди й трохи наївна, проте я не соромлюсь за неї».
Ця робота поклала початок плідній праці вченого в галузі математики та її історії, методики викладання математики, розробки української наукової математичної термінології, бібліоґрафії математики, розвідок з історії української науки та культури.
Під керівництвом професора Мертенса М. Чайковський підготував у Відні дисертацію з вищої алгебри на тему: «Про рівняння степеня p2»(Застосування методу К. Жордана до побудови метациклічної групи степеня р2), яку успішно захистив у Віденському університеті 1911 року. А через рік склав іспит на звання вчителя математики і фізики середньої школи.
1913 року М. Чайковський у числі перших математиків був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (НТШ).
У 1910-1918 роках Чайковський викладає математику в середніх школах Галичини – у Львові, Тернополі, Раві Руській, а також займається популяризацією математики та її історії на сторінках місцевих українських журналів, веде активну наукову роботу в математично-природописно-лікарській секції НТШ. В 1912-1913 академічному році він був у науковому відрядженні у Берліні, отримавши стипендію від австрійського Міністерства освіти. Тут він слухає лекції професорів Ф. Г. Фробеніуса та К. Г.А.Шварца, приймає участь у їхніх семінарах, де виступає з доповіддю «Про конґруенції третього степеня».
У своїй дисертаційній роботі М. Чайковський застосував теорію Галуа до одного спеціального класу алгебричних рівнянь степеня р2, де р – просте число. У розширеному вигляді цю роботу він опублікував під назвою «Метациклічні рівняння та їх групи» (Збірник мат.-прир.-лік. секції НТШ. – Т. 14, 1910), де перший у слов’янському світі дав виклад теорії Галуа. У Берліні він зайнявся поширенням результатів цієї роботи на рівняння степеня р3. Ці дослідження були опубліковані у праці «Студії з теорії конґруенцій»(Збірник мат.-прир.-лік. секції НТШ. – Т. 15/2, 1913). У збірнику математично-природописно-лікарської секції НТШ, який був заснований 1897 року, Чайковський публікує також праці «Методи Ерміта інтегрування вимірних функцій» (Т. 14, 1910), «Приблизна конструкція правильного семикутника»(Т. 14, 1910), «Причинок до теорії стіжкових перекроїв»(Т. 15/1, 1912), «Як упорядкувати множину вимірних десятичних чисел?»(Т. 18-19, 1919), «Діяльність математично-природописно-лікарської секції НТШ та її директора і редактора перших 25 томів «Збірника» д-ра Володимира Левицького. Реферат на ювілейному засіданні мат.-прир.-лік. секції НТШ, 3 квітня 1927»(Т. 26, 1927), а також «Фелікс Кляйн, некролог» (Хроніка НТШ, вип.73, 1926).
У жовтні 1918 року, в числі інших учених-галичан, М. Чайковський був запрошений на посаду приват-доцента новоствореного університету в Кам’янці-Подільському, а з лютого 1919 року почав читати тут лекції з вищої математики. «Я можу з великою гордістю сказати, – згадував пізніше М.Чайковський, – що був другим, хто викладав вищу математику українською мовою: першим був Михайло Пилипович Кравчук у Києві…». Тут йому прийшлося організовувати взагалі математичну роботу в університеті, де він був єдиним «чистим» математиком. Весною 1919 року М.Чайковський виїхав за кордон, до Відня й Берліну, щоб там закупити для Камянець-Подільського університету друкарню, книжки та прилади. Але воєнні події розгорталися так, що йому не вдалося вже вернутись на Україну і довелося скитатися емігрантом аж до 1922 року. Останній рік еміґрації він прожив у Каліші (Польща), де працював учителем приватної жіночої ґімназії.
 В 1922-1924 роках М. А. Чайковський працює на посаді професора математики у Львівському таємному українському університеті, де веде всі математичні курси на філософському факультеті (для математиків і фізиків), а в 1924-1929 роках він обіймає посаду директора приватних українських ґімназій у Яворові та Рогатині.
У цей період Чайковський приділяє багато уваги питанням української наукової і, зокрема, математичної термінології, а також підготовці підручників з математики українською мовою. Результатом цієї праці були: «Чотири-цифрові таблиці логарифмів і тригонометричних функцій» (у співавторстві з відомим українським фізиком, дійсним членом НТШ Володимиром Кучером), які витримали чотири видання (1917, 1920, 1923 і 1931 р.р.), «Систематичний словник української математичної термінології» (1924 р.), «Тригонометрія, підручник для середньої школи та для самоосвіти» (1921р.), «Алгебра, підручник для середньої школи та для самоосвіти» (том І, 1925 р., том ІІ, 1926 р.). 26 травня 1923 року Чайковський виступає з рефератом «Завдання української наукової й технічної термінології» на ІІ загальному з’їзді українських інженерів і техніків у Львові, який був надрукований в 1924 році у Празі в журналі «Нова Україна». Основні положення цієї роботи є актуальними і на сьогоднішній день.
У вересні 1929 року на запрошення одеської української громади і за згодою наркома освіти М. О. Скрипника Микола Чайковський переїхав до Одеси, де обійняв посаду професора математики тодішнього Інституту народної освіти (вакансія відкрилась у зв’язку зі смертю професора Шатуновського С. Й.). Через рік Чайковський бере активну участь в організації нового Фізико-хіміко-математичного інституту, де призначається першим завучем. У стінах цього інституту, який готував викладачів вузів, близько трьох років протікала його основна діяльність.
Напружена організаторська, викладацька та громадська робота в Одесі не завадила Чайковському займатися і наукою. В цей період він публікує в академічному журналі статті «До теорії дискримінанта алгебраїчного рівняння» (1932 р.), видає цінну для історії вітчизняної математики «Українську математичну наукову бібліографію (1894-1927)» (1930 р.); разом із М. Кравчуком працює над складанням підручника вищої алгебри, перекладає з німецької мови на українську першу частину «Елементарної математики» Фелікса Кляйна, у співдружності з колективом авторів готує велику «Робітну книжку з математики для інститутів соціального виховання» (інститути, що готували викладачів середніх шкіл); у республіканській комісії (під головуванням академіка Кравчука, доброго знавця української мови, термінологія якого лягла в основу сучасної української математичної термінології) бере участь у розробці проекту правильного українського термінологічно-фразеологічного математичного словника, готується до організації праці над математичною частиною Української Радянської Енциклопедії.
Однак активна, багатогранна і натхненна праця М. Чайковського раптово була перервана. Він став жертвою сталінського терору. 19 березня 1933 року його заарештували та засудили до десяти років ув’язнення за сфабрикованою справою «УВО» (Українська військова організація, яка нібито звила собі кубло за спиною наркома освіти УРСР Миколи Скрипника); 20 березня 1943 року він був звільнений із таборів. Але і там, у зоні нелюдяності й жорстокості, він не покидав займатись наукою.
Про працю Миколи Чайковського після повернення на волю читаємо в його спогадах такі слова: «Мені дозволили поїхати в Томськ, де я сподівався знайти працю в одному з численних тамтешніх вузів. Приїхавши туди, я вже 1 квітня 1943 року приступив до праці – викладав фізику в середній школі №1; це була школа для дітей «сильних цього світу» – страшне збіговище розбалованої «галайстри». Довго я там не витримав і після двох місяців «з тріском» вилетів. Тимчасом знайшов собі посаду лаборанта кабінету математики в педагогічному інституті, з мізерною зарплатою 350 крб. (у ті часи!). І тут я довго не втримався, бо декан (фізик) заставив мене і лаборантку-фізичку перевозити фізичну апаратуру з одного приміщення в інше; бувало, треба було запрягатись у звичайний віз і тягти його по горбоватій дорозі…. Покинувши педінститут, я влаштувався викладачем математики у вечірньому технікумі на шарико-підшипниковому заводі. Це теж було свого роду «ходіння по муках».
Порятунок прийшов від влади і мені запропоновано за 10 днів покинути Томськ, який мав стати «режимним містом». На моє щастя, перед тим я прочитав в «Учительской газете»  про конкурс на доцента математики в Семипалатинському педінституті (Казахстан), подав туди заяву, і перед упливом цих 10-ти днів отримав звідти виклик. У Семипалатинську, куди прибув у листопаді 1944 року, пробув до літа 1947 року, а потім переїхав до Уральська (теж Казахстан), а у вересні 1956 року повернувся до Львова…».
Ще в Томську М. Чайковський познайомився з відомим геометром, професором Московського університету Петром Костянтиновичем Рашевським, від якого мав велику підтримку.
Працюючи у Казахстані,   М. Чайковський пише ряд науково-методичних робіт: «Приложение геометрического метода в курсе элементарной математики», «Некоторые вопросы геометризации курса алгебры», «Дробно-квадратные функции» (остання робота була надрукована в 1958 році у збірнику Учпедгизу «Вопросы преподавания математики в средней школе»); працює над монографією «Квадратні рівняння» (посібник для вчителів та студентів педінститутів), приймає активну участь у наукових конференціях педвузів Уральської зони: Оренбург (1953 р.), Перм (1955 р.), Челябінськ (1956 р.), організовує математичні олімпіади для школярів. Тут йому прийшлося читати всі основні математичні курси; але з особливим задоволенням він вів курси елементарної математики, вміло – в дусі відомого реформатора навчання, німецького математика Фелікса Кляйна – модернізуючи їх зміст.
В 1945 році йому було присвоєно звання доцента (постанова ВАК від 28.07.1945 р.).
Про свою науково-педагогічну працю цього періоду Чайковський так писав у 1967 році: «Вернувшись з «поправно-трудових таборів», я побачив, що за цих 10 років наука так сильно пішла вперед, що мені її вже не наздогнати. Але в мене була ще інша «симпатія» з минулих років: школа, і я звернувся до елементарної математики, у якій працював і раніше, і в якій здобув деякі цікаві результати…»
В той же час вчений не забуває і свого, колись головного, напрямку творчих пошуків – класичної алгебри. На початку 50-их років М. Чайковський пише статтю «Страницы классической алгебры», в якій подає історію питання та ефективні методи розв’язування алгебричних рівнянь 3-го та 4-го степенів, а також викладає власні результати стосовно розв’язування рівнянь 5-го степеня. В березні 1966 року він переробив цю роботу, а в кінці рукопису дописав такі слова: «Этим последним примером (уравнение 5-ой степени) занялся я ещё в 1942-43 годах, находясь в «состоянии невесомости»; было это у меня испытанное средство против сумасшествия, когда не знал, что будет со мной завтра, не сочтут ли мои «повелители», что ввиду войны, вступившей в самую ожесточённую фазу, нужно такого «опасного» преступника, «врага народа» уничтожить. Вот усиленное занятие самыми абстрактными мыслями отвлекало меня от мыслей о настоящих, самых конкретных вещах, и помогло мне не потерять равновесия духа и выдержать самые тяжёлые последние месяцы этого «сверхкосмического состояния…».
У травні 1954 року М. Чайковський приїжджає на Україну; подає документи на конкурс на заміщення вакантних посад у вузи Києва, Вінниці, Миколаєва, Херсона, Ужгорода, Дрогобича, Станіслава (нині Івано-Франківськ). Однак всюди отримує відмову через своє «минуле». Лише влітку 1956 року він пройшов за конкурсом і був зарахований на посаду доцента Львівського державного педагогічного інституту, де пропрацював 3,5 роки – до об’єднання цього інституту з Дрогобицьким педінститутом.
1956 рік приніс також М. Чайковському реабілітацію. Військовий прокурор Одеського військового округу повідомив Миколу Чайковського: «Ваша справа припинена і Ви реабілітовані. Постановою військового трибуналу 13 листопада 1956 року справа, за якою Ви були засуджені в 1933 році, припинена за необґрунтованістю звинувачень».
З 1961 року Чайковський працює доцентом, а потім професором Львівського державного університету імені Івана Франка. Вчене звання професора йому було присвоєне 1962 року. В цей час він тісно співпрацює з Дрогобицьким педінститутом, де систематично читає спецкурси. Він також читав спецкурси в Івано-Франківському педінституті.
Повернення на Україну збагатило вченого новою енерґією та натхненням. «Роки роботи у Львівському педагогічному інституті були найбільш продуктивними в моєму житті», – говорив М. Чайковський. Крім педагогічної роботи, Чайковський з ентузіазмом віддається багатогранній науковій діяльності. Він публікує методичну монографію «Квадратні рівняння» (1959 р.) та цікаву статтю про дослідження екстремумів алгебричних функцій за допомогою дискримінантів, а також «Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету» (ч. І, 1962р., ч. ІІ, 1963 р.). Не забуває Чайковський і про українську математичну термінологію. У співавторстві з Ф.Гудименком,          Й.Погребиським та Г.Саковичем він видає «Російсько-український математичний словник» (1960 р.), що містить 12000 термінів (у 1990 році вийшло друге видання цього словника), бере участь у підготовці українсько-російського математичного словника. Багато праці вкладає у вивчення історії математики в Західних областях України (зокрема, історії математики у Львівському університеті та Львівській політехніці). Частина цих досліджень була опублікована в чотиритомній монографії «История отечественной математики», яку видала Академія наук УРСР. Вони доповідались на засіданнях історико-математичного семінару при Інституті математики АН УРСР, постійним членом якого був Микола Чайковський, а також на Всесоюзній конференції з історії фізико-математичних наук у Московському державному університеті. Чайковський брав участь також у складанні обширної «Української математичної бібліографії» (1963 р.) та в підготовці «Української Радянської Енциклопедії», для якої написав 51 статтю.
Працюючи в багатьох вузах, Микола Чайковський був педагогом за покликанням, всією душею віддавався своїй справі. Він завжди шукав кращих шляхів навчання математики, засобів прищеплення молоді інтересу до цієї науки. У своїх науково-популярних книгах і статтях намагався розкрити молоді красу математичної науки, романтику наукового пошуку. В останні роки життя М. Чайковський займається також питаннями естетичного виховання учнів на уроках математики. Він публікує статтю «Краса в математиці», виступає на Республіканській конференції з питань естетичного виховання, що відбулася в Дрогобичі, готує (разом з Л. Дутко) матеріал для обширної праці (хрестоматії)  про естетичне виховання молоді за допомогою математики, яку, на жаль, не встиг завершити.
Микола Чайковський був широкоерудованою, високоосвіченою та надзвичайно працьовитою людиною, щирим другом учнівської та студентської молоді, великим патріотом свого народу. Учений-математик, він глибоко знав літературу, тонко розумів мистецтво. Широким колам читачів він відомий також своїми публіцистичними виступами в пресі, статтями з історії української літератури й мистецтва, які друкувалися як у нашій пресі, так і в часописах Польщі та Канади.
Не всі роботи М. Чайковського були опубліковані, хоч багато з них є актуальними й сьогодні, особливо матеріали про естетичне виховання на уроках математики, а також матеріали з історії математики та історії шкільництва в Галичині.
«Багато батькової праці пропало марно, – писала у спогадах дочка вченого Катерина Чайковська. – Але я щаслива, що хоч якась частка залишилась і принесла людям користь; що залишив він добрий слід у душах своїх студентів і взагалі людей, з якими спілкувався. Це показав ювілей з нагоди 80-річчя у 1967 році. Усні побажання, телеграми, листи, матеріали в газетах та журналах цьому свідчення».
Відійшов із життя Микола Чайковський 7 жовтня 1970 року. Його поховано на Личаківському цвинтарі у Львові.

пʼятниця, 12 лютого 2016 р.

‬Всеукраїнська акція «Хвиля безпечного Інтернету – 2016»


Баворівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Тернопільського району Тернопільської області прийняла участь у Всеукраїнській акції «Хвиля безпечного Інтернету – 2016» і розпочала Хвилю № 1 о 9:35. 
Перший сертифікат отримала учениця 9 класу Пелешок Оксана
‪#‎Хвиля_Безпечного_Інтернету‬